БІЛА НІЧ
Тихо в небі... Ангели, як зорі,
пурхають на землю. Крила в них
лопотять, тоненькі та прозорі.
А в торбинках за плечима — сніг.
Розв’язали шворки над лісочком,
понад містом, в кожному дворі:
білі-білі на кущах сорочки,
білі комірці у димарів.
Білі віти в пишної ялини,
де дрімає древній мудрий сич.
Діти зиркнуть крізь вікно хатини
і зрадіють: "Гляньте — біла ніч!"
ХТО У ХАТІ НАЙМУДРІШИЙ
«Хто живе у морі синім?» —
Яся всіх питає нині.
«Може, слон з кільцем у вусі?» —
пригорнулась до бабусі.
«Чи тюлень, веселий з виду?» —
не дас проходу діду.
«Може, крокодил кирпатий?» —
запитала Яся в тата.
«Чи дракон з трьома рогами?» —
Яся тулиться до мами.
Та дорослим тільки смішки,
аж Ясуні прикро трішки.
Каже: «В братика спитаю,
він усе на світі знас,
і серйозніший за вас,
бо вже ходить в другий клас!»
| 
