ЯК БДЖІЛКА ЗНАХОДИТЬ КВІТКУ КОНВАЛІЇ
Вилетіла з вулика бджілка. Літає над пасікою й дослухається. Чує, десь далеко-далеко дзвенять голосні дзвіночки. Летить бджілка на музику дзвіночків. Прилітає до лісу. А то дзвонять квітки конвалії. Кожна квітка — маленький срібний дзвіночок. Усередині золотий молоточок. Б'є молоточок по сріблу — лунає дзвін, аж до пасіки лине. Ото так конвалія кличе бджілку. Прилітає бджілка, збирає з квітки пилок та й каже:
— Дякую, квітко...
А квітка мовчить. Вона лише зніяковіло опускає голівку.
ЩОБ МЕТЕЛИК НЕ ПОКОЛОВСЯ
Маленька дівчинка Зоя гуляла в саду. Вона підійшла до акації. На акації гострі-прегострі колючки.
Над акацією літав барвистий метелик. Ой, як же йому не страшно літати! Налетить на колючку — що ж тоді буде?!
Підійшла Зоя до акації. Зломила одну колючку, другу, третю.
Мама побачила та й питає:
— Що ти робиш, Зою? Навіщо колючки зламуєш?
— Щоб метелик не поколовся, — відповіла Зоя.
— Це дуже добре, що ти метелика жалієш, — сказала мама, — але ж і акація без колючок жити не зможе.
| 
